Комуністичний режим в СССР був тоталітарною сектою

Комуністичний режим в СССР був тоталітарною сектою із власною державою.

Для тоталітарних сект є характерним ряд особливостей-ознак:
1. Визнається одна єдина правильна ідеологія (у даному випадку це – комунізм). У тоталітарних сектах це, наприклад – вчення Муна у Церкві уніфікації, ідеї Рона Хаббарда у саєнтології, своєрідні також крішнаїти і десятки дрібніших христологічних чи східнорелігійних впливів обєднань.

2. Вимагається для навернених адептів повний розрив із попереднім життям (у релігіях це із грішним світом) – з цінностями, батьками-сімями, із майном та коштами, друзями, патріотизмом і традиціями, у чисельних випадках і лояльністю до держави та цивільного права.

Для більшовиків це була революція із встановленням “праведної диктатури” “робітників і селян”, знищення старого світу (дворян-буржуазії-релігії…) “до основанья, а затєм, ми здєсь, ми новий мір пастроім, кто бил нікєм – тот станєт всєм”.

Для членів сект починається “нове життя” “поза гріхом” – підпорядкування “істинному шляху”, внутріобщинній дисципліні, новій сектантській ієрархії і засновникові – гуру-пророку-святому…

Нове совкове життя провадилося при диктатурі однієї – більшовицько-комуністичної партії, яка керувалася ідеологією, котра виконувала функцію світської (без Бога) релігії, із своїм культом – “святих” (Лєнін у мавзолеї…) – більшовиків та членів Політбюро- єпископатів, парткомів-двадцяток, циклу свят, храмів та з контрольованим партією єдино правильним шляхом розвитку.
За правильністю думання та виконання партдисципліни, а серед безпартійного люду послуху системі, слідкувала поліція-нквд-кгб.

Найважливішим у втримуванні адептів у тоталітарних сектах є не так страх перед покаранням, як досконала система щоденного невсипного промивання мізків – різноманітні “клірінги”, тренінги зовнішні і самозомбуванням (очищення себе від рис характеру, родинного і суспільного виховання, набутих знань, сенсів), медитації і осягнення станів просвітління.

У комуністів це були чисельні партійні та загальні збори, лекції і виховні заходи, навязувана безальтернативна преса, освіта – зомбування від дитячого садочка, школи (звізденята, комсомол, членство у партії-багатомільйонній секті упривілейованих).
Передача революційних традицій, вшанування героїв у війнах, розмаїті народні університети марксизму-ленінізму, обміни досвідом і контроль-контроль…

За 70 років совкової влади комуністам у своїй лабораторії на 1/6 суші вдалося сформувати “нового чєловєка” – совка, гвинтика тоталітарної машини. І чисельні мільйони рядових комуністів часто були вірнішими ідеям комунізму, ніж окремі партфункціонери, а партійний актив вірніший партії ніж окремі члени ЦК чи Політбюро. Ці віруючі комунізму – основа середнього класу компартбуржуазії, були шоковані розпадом системи у 1991 році. Не менше були шоковані і виховані ними “гражданє СССР”.
Всі вони змушені були розпочати “жити по-новому”.

Я не дивуюся, що ці люди, ця спільнота тоталітарної секти СССР не збудувала на наших теренах процвітаючої, національно зрілої, сильної України.

З тоталітарної секти неможливо вийти. І не тому, що людину знищать.
А тому, що поза сектою вона не може жити, не може адаптуватися у “грішному світі”, стає соціальним інвалідом.

На Заході із тими, кого родичам вдавалося вирвати із секти, працюють спеціалісти-депрограматори. Але й їм не завжди вдається повернути людину в соціум.

Що й казати про 250 мільйонів членів секти граждан СССР?
Секти немає, а сектанти залищилися.
І депрограматорів не видно.

Сергій Жижко