Сергій Жижко: Не було б русскоязичності – не було б кого захищати

Мова має значення.

Це ще раз для “нєпонятлівих” підтвердив Путін.
Не було б русскоязичності – не було б кого захищати, не було б цієї важливої причини вводити війська в Україну.

Хто у нас русскоязичні. Це національні меншини – вони зросійщені ще у совку у своїх республіках чи на теренах розселення за принципом: “Мой адрєс нє дом і нє уліца, мой адрєс Совєтскій союз”.

У нас азербайджанці, татари, калмики, буряти, башкири, інгуші майже всі користуються “язиком мєжнаціонального общєнія” і української найчастіше не знають. Своїх шкіл (недільних, наприклад) у місцях компактного проживання вони не організовують, їм ніхто не перешкоджає вивчати національну мову, але вони є тією категорією русскоязичних, про яких дбає Путін.
Не читав звернення жодної із земляцьких національних організацій в Україні про підтримку як української мови, так закону про функціювання української мови.

Русскоязичними у нас є самі русскі – але домінування русского язика у освіті (вузи) робочій, побутовій, культури сферах у містах розселення русских є настільки очевидним, що говорити про мовні утиски русских є несправедливим.

Чимало в Україні є “позанаціонального” і космополітичного населення, яке усвідомлює себе як “днєпрянє”, “харьковчанє”, кієвлянє”, “донєцкіє” і які є русскоязичними, які часто активно, блокують відродження української мови на всіх рівнях.

Але це ще б нічого.
Бо серед перерахованих меншин є значний відсоток патріотів України на ділі (він зростає), які толерують відродження української мови, а то й сприяють її відродженню в цілому.

Путін же не каже, що він захищає тільки русскоязичіє русских, він наголошує, що: “Ми хочемо, щоб російськомовне населення не тільки на Донбасі, а й по всій Україні користувалося рівними демократичними правами…. Начебто угорців в Україні не більше, ніж російськомовних”.

А серед русскоязичних в Україні найбільше зросійщених людей українського походження.
Саме русскоязичні українці дають підставу для Путіна їх захищати, є тією масою, яка дає приклад для зросійщених національних меншин і русских не переходити на спілкування українською мовою, не вивчати українську і не навчатися українською.
Саме русскоязичні українці створюють живильне середовище для процвітання русского міру в Україні, є базою для існування проросійських партій та диверсіно-підривних організацій (у т.ч. митрополії РПЦ), розмаїтих сепарато-колаборантських утворень в Криму та Донбасі, ватних настроїв, які десятиліттями дозволяли втримувати в Україні владу КПУ-ПСПУ, кучмізм, ПР і антиукраїнське за життя.

Здавалося б все просто – заговорив українською і багато зміниться – партії при владі, інші президенти, уряди, парламентський склад – отже й інша економічна політика, добробут і там десь далеко Рассія і її Путін з Жіріновським та Зюгановим.

Але ж ні – крєпкиє жє еті скрєпи русского міра і главная із ніх – руссій язик.

Сергій Жижко