війна не на полі бою, а перш за все – в наших головах

Немає жодних сумнівів, що війна, яка триває нині, підтримується інформаційно. Її проміжна мета – тотальна дезінтерграція будь яких суспільних зв”язків між українцями (горизонтальна дезінтеграція) і абсолютна недовіра до всіх інституцій української влади (вертикальна дезінтеграція). В інформаційний простір постійно вкидаються нові й нові деструктивні меседжі, що піднімають градус ненависті, озлобленості і безнадії. Здається, вже немає тем, які б не посіяли розбрат між людьми на всіх рівнях життя. Ба, ні – знаходяться все нові й нові! Цей процес триватиме до повного знищення свідомого українського суспільства і переродження його залишків в аморфну біомасу…

Або з”явиться хтось, хто залізною рукою вичистить ці інформаційні авгієві стайні “олігархократії”…

На цьому тлі безнадійними виглядають потуги зупинити війну, оскільки війна не на полі бою, а перш за все – в наших головах. Нас постійно програмують на неї “наші” ЗМІ. Вони – це новітня зброя нашого масового знищення.
Війна триватиме, доки це вигідно третій стороні…
Хто і як зупинить цей процес?
Невже, і справді, лише Армагедон?!

ВІЙНА
Надірвана болем
Надії струна.
Пробиті навиліт серця.
Як довго триватиме
Дика війна,
Війна, що не має кінця?

У кожному серці
І в кожній душі,
Війна,
Мов зловісна пітьма!
І знову у світі
Свої – і чужі!
І більше нікого нема.

Чимало проллється ще
Крові і сліз,
Здригнеться і край наш, і дім!
В цій п»єсі,
Що грається вкотре – на біс!
На страту іти молодим!

А де ж ті стратеги –
Старезні козли?
Надійно сховались вони.
До біса всю логіку світу
Коли,
Їм хочеться тільки війни!

Усе найдорожче
Піде в небуття,
Дощенту зруйнується світ.
Війна до кінця –
Це як спосіб життя,
Як їхній Старий заповіт.

Не вийти із бою,
Не перемогти –
Ця битва триває віки.
А хто ж це воює?
Біблійні брати,
Що б»ються по різні боки.

Анатолій Матвійчук