Амбіційний план Китаю з управління погодою. Чому він непокоїть інші країни?

Пекін – одне з найбільш забруднених міст в світі. Проте якщо настає день, коли небо роз’яснюється і світло повертається в місто, саме тоді відбувається важлива політична зустріч або захід, який має міжнародне значення. І це відбувається не випадково.

Китайський уряд роками використовує програми з керування кліматом, і в грудні минулого року зробив ще один крок: оголосив про свою мету щодо істотного розширення свого потенціалу в цій галузі.

Китай планує до 2025 року розширити свою програму застосування штучного дощу або снігу до площі у 5,5 мільйонів квадратних кілометрів. Це становить майже 60% території країни.

Ініціатива викликала стурбованість в сусідніх країнах, таких як Індія, на тлі невизначеності щодо впливу такої технології та напруженості між країнами у регіоні.

Три завдання

Про нові завдання оголосили 2 грудня в заяві Державної ради Китаю, тобто уряду країни.

У документі викладено план з розвитку і розширенню програми управління кліматом і визначено три конкретні цілі:

  • до 2025 року очікується, що “площа, на якій застосовують заходи викликання штучного дощу (або снігу), досягне понад 5,5 мільйонів квадратних кілометрів”;
  • до тієї ж дати “площа, яку захищатимуть заходи щодо запобігання граду, досягне понад 580 000 квадратних кілометрів”;
  • до 2035 року буде досягнуто “просунутий глобальний рівень” шляхом інновацій в ключових дослідженнях та технологіях, а також поліпшиться “комплексне запобігання ризикам безпеки”.

У заяві наголошується, що програма допоможе в ліквідації наслідків стихійних лих, у сільськогосподарському виробництві, ліквідації наслідків пожеж в лісах та на пасовищах, а також в боротьбі з незвично високими температурами або посухою. Докладної інформації про заходи в цих сферах немає.

“Оскільки назва документа – “думка у розвитку”, це зазвичай означає, що центральний уряд встановлює загальні рамки, а різні міністерства та місцеві органи влади розробляють конкретні заходи, причому останні зазвичай отримують щедре фінансування”, – пояснює журналіст BBC у Пекіні, Іцин Ван.

Він згадує приклад провінції Ганьсу на півночі країни, яка “відразу ж оголосила про амбітні цілі” із застосуванням великих дронів в центрі своєї стратегії.

Пропустити Twitter допис, 1

Кінець Twitter допису, 1

Минуло кілька тижнів, і на початку січня провінція Ганьсу стала місцем, де Китай запустив свою програму зміни погоди за допомогою використання безпілотних літальних апаратів, здатних викликати дощі. Згідно з повідомленням Сіньхуа, там відбувся перший політ безпілотника Ganlin-1, назва якого перекладається як “солодкий дощ”.

Засівання хмар

Так зване “засівання хмар” не є новиною ані в Китаї, ані в інших країнах світу.

“Воно досить поширене, багато країн використовують цю технологію [засівання хмар]. Китай використовує її протягом тривалого часу, Індія також використовувала її, і країни Африки на південь від Сахари і на північному сході континенту, де відбуваються великі посухи. Або Австралія, наприклад”, – каже BBC Mundo Дханасрі Джаярам, ​​експерт з питань клімату з Маніпальської академії вищої освіти в штаті Карнатака, Індія.

Однак “масштаби проєктів не так вже й великі … якщо не згадувати цей”, – каже він, маючи на увазі план Пекіна.

“Засівання хмар” складається з розпилення речовин, таких як йодид срібла, в хмари, щоб спробувати змусити їх виробляти опади, і є одним з методів, які використовують для керування погодою.

Перші дослідження у цьому напрямку почалися наприкінці 1940-х років, переважно в США, але досі є великі сумніви щодо цього методу.

“Про його ефективність написано дуже мало наукових статей”, – пояснює BBC Mundo Джон С. Мур, головний науковий співробітник факультету наук про Землю і глобальні зміни Пекінського педагогічного університету.

Campos de cultivos en China.
Підпис до фото, Китай заявляє, що план керування погодою допоможе в ліквідації наслідків стихійних лих, сільськогосподарському виробництві, боротьбі з пожежами в лісах та на пасовищах, а також в боротьбі з незвично високими температурами або посухою

“Його розробили без будь-якої наукової оцінки (…) Навіть сьогодні, коли розмовляєш з вченими, які спеціалізуються на аерозолях в Китаї, проводять експерименти з літаками і тому подібним, вони кажуть, що це дивна річ, що це робиться як рутина, без проведення повного наукового [дослідження]”, – пояснює вчений.

В азійській країні керування погодою за допомогою засівання хмар – це свого роду “оперативне питання”, додає фахівець. “Це не дослідження або щось віддалено наукове. В основному це роблять на рівні громад, в містах та селищах”.

Одна з таких практик в Китаї, найбільш відома на міжнародному рівні, пов’язана з проведенням великих заходів. Хоча в цих конкретних випадках, таких як, наприклад, щорічна сесія парламенту, також використовують тимчасове закриття заводів для зменшення забруднення.

Зокрема, Джон Мур зазначає, що 50 000 китайських муніципалітетів регулярно практикують “засівання хмар”, щоб уникнути шкоди для полів: “По суті, [мова йде] про спроби не допустити, щоб зливи з градом знищували урожай, тож мова йде про намагання прибрати дощ з хмар до того, як він стане достатньо небезпечним”.

fábricas en Hebei, norte de China.
Підпис до фото, Забруднення міст є поширеною проблемою у Китаї

“Інше питання, – додає науковець, – полягає в тому, що засівання хмар ефективно працює в країні лише один-два місяці на рік”.

У грудні минулого року спеціалізований журнал New Scientist опублікував дані дослідження, яке показало, що засівання орографічних хмар може збільшити кількість опадів, але зазначив, що приріст становить менш як 10 %.

Кому належить дощ?

Сумніви з приводу технології “засівання хмар” не завадили Китаю вкласти в неї значні кошти, і це підживлює побоювання сусідів на тлі зростаючих суперечок між азійським гігантом та іншими країнами.

“Одне з побоювань полягає в тому, що якщо цю технологію широко застосовуватимуть у Китаї, чи не вплине вона на літній мусон в Індії, який також є ключовим для всього регіону. Проте досліджень на цю тему не так багато”, – каже індійський фахівець Дханасрі Джаярам.

Експерт вважає, що заява китайського уряду могла б залишитися непоміченою, якби відносини двох країн переживали кращі часи. Напруженість на кордоні і різні зіткнення між військовими обох країн на “Даху світу” – у високогірних районах на спірному кордоні двох країн – посилили антикитайські настрої в Індії.

Тайвань також забив на сполох.

Дослідники з Національного університету Тайваню відзначили в звіті, опублікованому у 2017 році, що відсутність координації дій з керування погодою може привести до звинувачень в “крадіжці дощу” між сусідніми країнами.

У будь-якому випадку, за словами Джона Мура, немає жодних наукових доказів, які підтверджують подібні звинувачення. А от з азійськими мусонами ситуація є більш делікатною.

“Однією з рушійних сил мусонів є різниця в температурі між Тибетським плато та Індійським океаном. Тож, якщо внести суттєві зміни на Тибетському плато, як дехто планує…, я думаю, це може мати достатньо великі наслідки”, – пояснює науковець.

Paisaje en campos de arroz de Taiwán.
Підпис до фото, На Тайвані вважають, що посилене застосування китайською владою технології “засівання хмар” може призвести до великих конфліктів

Джон Мур посилається на план китайських інженерів на провінційному рівні щодо здійснення великомасштабного проєкту з “засівання хмар” на всьому Тибетському плато. Хоча ця ініціатива не користується підтримкою на загальнонаціональному рівні і не має підґрунтя у вигляді попередніх досліджень, відзначає він.

“Це схоже на групу будівельників-ковбоїв (некваліфікованих робітників без належної підготовки. – Ред.), які будують космічний корабель, що копіює розробки Ілона Маска або щось на кшталт цього, без власного доробку (…) У більшості китайських вчених, з якими я працюю, волосся дибки стає від такого підходу”.

Але найбільше занепокоєння в регіоні виходить за рамки “засівання хмар”. Воно викликане можливістю того, що Китай буде впроваджувати більш амбітні геоінженерні технології – такі як управління або контроль сонячної радіації. І робитиме це без жодних консультацій з іншими країнами, з якими відносини переживають не найкращі часи, як, наприклад, з Індією, розповідає Дханасрі Джаярам.

“Я не думаю, що технологія сама по собі викликає тривогу. Вона може бути корисною (…) І кожен має суверенітет на своїй території. Але проблема виникає, коли ви робите це в односторонньому порядку (…) Що станеться, наприклад, якщо щось піде не так з цією технологією, хто буде платити?”

Дханасрі Джаярам вважає невідкладним створення глобальної структури для регулювання цих практик і можливих конфліктів. Це ідея, з якою погоджується і фахівець з Пекінського педагогічного університету Джон Мур.

Однак Мур, який очолює програму геоінжинірингу в Китаї, намагається заспокоїти настрої: “Китай, – запевняє він, – дуже зацікавлений в тому, щоб бути одним з найкращих”.

  • Тамара Хіль (@_tamaragil)
  • BBC News Mundo