меч Сагайдачного

Кожен український морпіх щодня носить при собі… меч. Так-так, вам не почулося. Адже на беретному знаку у морських піхотинців – зменшена копія «козацького меча гонорового», який колись гетьман Петро Сагайдачний здобув як заохочення від польського королевича Володислава Вази за перемогу в Хотинській битві.

Щоправда, копія символічна і не відображає всієї естетики цього зразка архаїчної холодної зброї. Щоб побачити легендарний меч наживо, доведеться їхати до Кракова і вистоювати чималу чергу, аби потрапити у зброярню королівського Вавельського замку. Або… при нагоді завітати до Львова, де віднедавна можна побачити точну копію клинка в музеї «Львів стародавній».

До слова, європейські народи у своїх легендаріумах мають і пишаються легендарними мечами. До прикладу, клинок «Жуаєз», що належав королю франків Карлу Великому. Чи «Дюрандаль» лицаря Роланда. Або ж «Ескалібур» – меч короля Артура у Великій Британії. Для України це, без перебільшення, саме меч Сагайдачного. І ось чому.

«Меч гоноровий козацький» – фактично легенда

Директор музею Борис Данилів розповідає, що експонована репліка меча гетьмана Петра Сагайдачного – нагородна. 1621 року зброю вручив козацькому гетьману королевич Владислав Ваза – майбутній король Речі Посполитої, князь Русі й Литви за перемогу в Хотинській битві над стотисячною османською армією. Тут є напис «Владислав (у дар) Конашевичу кошовому під Хотином проти Османа» (VLADISAVS + Konasevicio Koszovio ad Chocimum contra Osmanum). Він виконаний золотом, а меч – нагородний. Зброя оздоблена діамантами.

Але сам меч має ще давнішу історію, яка охоплює період у три століття. Ефес зброї датується 16 століттям, а лезо – 15, точніше 1426 роком. За однією з версій, меч належав катові й привезений з Хрестового походу. А ось напис на зброю нанесли 1621 року.

Львівський історик Тарас Чухліб, який досліджує життя Петра Сагайдачного, наголошує: оригінал меча захопив три століття і нині він із польськими істориками продовжує досліджувати його.

Зі слів науковця, досить часто запитують, чому меч повернувся назад до Кракова? Є припущення, можливо, хтось з багатих польських шляхтичів викупив його і відвіз у Польщу. Перші згадки про нього – це початок ХІХ століття. Що було з мечем у XVIII столітті, історики не знають, але продовжують пошук фактів.

Уперше український історик відкрив гетьманський нагородний меч для української громади ще 1996 року, коли працював у Краківському музеї князів Чарторийських (Muzeum Książąt Czartoryskich w Krakowie).

З його слів, тоді він дуже здивувався, коли побачив у описах «меч гоноровий козацький». Почав досліджувати і попросив показати йому цю зброю. Коли побачив меча, ледь не знепритомнів. Адже відкрив, фактично, легенду.

До речі, оригінал меча 1999-го побував і в Україні у складі виставки «Іван Виговський – постать і доба», експонованій у залах Львівської галереї мистецтв. Натомість зображення меча опубліковане 2004 року в ілюстрованій історії українського козацтва Володимира Недяка «Україна – козацька держава», яку 2006 року відзначили Шевченківською премією.

Розповідаючи про походження такої королівської нагороди, історик зазначив: у Хотинській битві, 400-річчя якої відзначатимемо наступного року, Петро Сагайдачний стояв на чолі 42900 козаків, допомігши 35-тисячній армії поляків і литвинів. Тоді гетьман зазнав поранення, але османську навалу зупинили. Якби не козацьке військо, нині Європа могла бути зовсім іншою.

Зі слів ученого, наразі є лише наукові припущення, де похований Петро Сагайдачний. Ймовірно, на території Києво-Могилянської академії, де йому встановлено пам’ятник. Але історики не знають, де саме: у склепі чи у труні. Тобто, місце поховання наразі не локалізоване. Нині з Інститутом археології, Музеєм становлення української нації та Музеєм козацтва проводитиметься історично-археологічна експедиція зі встановлення місця поховання Петра Конашевича-Сагайдачного. Можливо, саме в усипальниці віднайдуть якісь дані про меч гетьмана.

З цим мечем довелося пройти через усі випробування середньовічних майстрів

Копію легендарної зброї виготовив не менш видатний український майстер – Дмитро Ейдер. Батько одного з українських військових моряків, захоплених під час підступного нападу росіян у Керченській протоці. Його син Андрій разом з товаришами майже рік провів у російській в’язниці.

У Дмитра Ейдера ковальська майстерня в Надвірній на Прикарпатті.

Зі слів майстра, меч дався непросто. Коли почали його робити, влітку 2020 року у Карпатах сталася повінь і майстерню повністю затопило. Вона була наполовину під водою, відмовило майже все обладнання. Тому цей меч здебільшого зроблено вручну. Не працював навіть гідравлічний молот, а роботу треба було виконати. Зброя буквально увібрала частинку поту та крові зброяра.

Дмитро Ейдер наголошує: з цим мечем довелося пройти через усі випробування середньовічних майстрів. Клинок – це німецька сталь, кована вручну, гартована історичними методами на справжньому полум’ї.

А ось оздобленням меча займалася його дружина Євгенія. Розповідає, що репліку виготовляли за фото, маючи лише два ракурси. Найскладніше було відтворити дрібні деталі. Адже техніка оздоблення різна: травлення, нанесення золота, срібла, малюнка. У деяких місцях на оригіналі вже немає срібла чи золота. Треба було здогадатися, де і що нанести. Майстриня використовувала тільки історичні методи роботи. Травлення виконувала, як і колись, тими ж інструментами. Єдине сучасне, що використовували – це клей.

Майстри додали, що досі є чимало міфів про мечі – нібито така зброя дуже важка – 20 чи й більше кілограмів. Вага презентованої репліки – 2 кілограми 137 грамів. Як кажуть, загострити і… можна у бій.

До слова, музей «Львів стародавній» вже зажив слави українського аналога музею воскових фігур мадам Тюссо. Щомісяця власники приватної історичної виставки влаштовують спеціальний день, коли учасники АТО/ООС, чинні військові й ветерани з родинами можуть навідати експозицію за символічною ціною в одну гривню. Музей, до слова, інтерактивний. І кожен представлений експонат може розповісти про себе та свою історію.

Довідка:

Нагородний меч гетьмана Петра перебуває у зброярні Вавельського королівського замку Кракова. Зброя виготовлена зі сталі, золота і срібла. Техніками кування, лиття, гравіювання, карбування, насічки. Загальна довжина – 1165 мм, довжина клинка – 967 мм, ширина клинка при п’яті – 365 мм. На захисному щитку гарди золотою і срібною насічкою відтворена сцена з біблійної притчі про суд царя Соломона.

Репліку меча Петра Сагайдачного виготовила ковальська майстерня «Дархан», над зброєю працювало подружжя Євгенії та Дмитра Ейдерів. І, до слова, українські зброярі Ейдери торік, так би мовити, «потренувалися» перед виготовленням львівської репліки зброї Сагайдачного. Ще один аналогічний меч, щоправда, зроблений з використанням сучасніших ковальських технік, зберігається на флагмані українських ВМС фрегаті «Гетьман Сагайдачний».

Відео автора

https://armyinform.com.ua/2020/11/ukrayinskyj-dyurandal-mozhna-pobachyty-u-lvovi/?fbclid=IwAR0-Cj-iouZNNdhEC3LmEfC7iaDcQKg5ZK1pW3UtV6K4oo1j26hNBLOXtaQ

Кореспондент АрміяInform