Інформаційна диктатура чи ліцензія на правду?

Цензура, глобальна регуляція ЗМІ та удар по блогерах. Ні, це не Північна Корея, а всього лише кілька пунктів з нового “Закону про медіа”, який підготували наші народні обранці. Документ підтримала Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення, яка направила до Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики свої пропозиції.

У документі спробували визначити ЗМІ та відокремити від них блогерів. При цьому тотальним наглядом буде займатися Нацрада, яка повинна дотримуватися гендерної рівності. Організацією її роботи буде займатися патронатна служба, до складу якої увійдуть представники від кожного члена Регулятора.

Сама Нацрада матиме право вимагати блокування “не правильної” інформації, заблокувати ЗМІ-“порушника” в пошукових системах та виписувати штрафи, але більш серйозні санкції – анулювання реєстрацій, ліцензій або блокування медіа – буде відбуватися за рішенням суду.

Штрафувати будуть як за незначні – помилки й неточності в документах, так й за грубі порушення – заклики до насильницької зміни влади, тероризм тощо:

  • незначні порушення будуть каратися 5% від ліцензійного збору або штрафом у розмірі від однієї до 25 мінімальних зарплат;
  • значні – 10% від ліцензійного збору або штраф від 5 до 50 мінімальних зарплат;
  • грубі порушення – 25% від розміру ліцензійного збору для ліцензіатів або штраф від 10 до 75 розмірів мінімальної заробітної плати.

Друковані ЗМІ не будуть сплачувати ліцензійний збір, а тільки ставку штрафу в розмірі від однієї до п’яти мінімальних зарплат.

Фактично документ прописаний так, що будь-який ЗМІ можна притягнути до відповідальності за будь-яке “не таке” висвітлення тих чи інших подій, а також висловлювання спікерів в ефірах – фактично це й є державна цензура. Під заборону потрапляє:

  • заперечення чи виправдання злочинів комуністичного та націонал-соціалістичного режимів;
  • позитивний образ чиновників комуністичної партії, вищих органів влади СРСР, УРСР, союзних та автономних радянських республік, працівників радянських органів держбезпеки, а також їх діяльності;
  • виправдання переслідування борців за незалежність України в XX столітті;
  • публікацію символіки комуністичного й націонал-соціалістичного режиму з метою виправдання або заперечення їх злочинів.

Редакція APnews опитала представників українських ЗМІ та поспілкувалися з головою Національної спілки журналістів щодо цього законопроекту.

Регуляція медіа або тотальна цензура?

На думку головного редактора сайту “Факти” Ярослава Жарєнова, законопроект 2693 є неприкритою спробою влади отримати серйозний важіль впливу на ЗМІ.

“Лише рік тому тодішній глава ОП Андрій Богдан заявляв, що новій владі журналісти для спілкування з народом не потрібні, а вже зараз Зе-команда спішно намагається прийняти закон “Про медіа”, фактично загнавши в досить жорсткі рамки не тільки класичну пресу – ТВ, газети, радіо, а й інтернет-портали та навіть блогерів. До цього законопроекту є маса питань – наприклад, чому з журналістами не проводили справжні консультації? Дійсно, були зустрічі, але зроблено це було радше для годиться, всім зрозуміло, що закон буде прийнятий в тому вигляді, в якому він потрібен Офісу президента. Однак, варто зазначити, що журналісти не стоять осторонь 30 червня ряд керівників ЗМІ, як загальнодержавних, так й регіональних, виступили з відкритим листом до влади. Та, більш того, наскільки мені відомо, в ОП в той же день відповіли, що запрошують журналістів до співпраці. Чому цього не було зроблено раніше в нормальному плані? Так, ми вважаємо, що це спроба введення цензури, оскільки в законопроекті вказано сторінок 20 повноважень Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, а стосовно медіа зазначено тільки список покарань”, – пояснив Жарєнов.

При цьому він вказав, що документ прописаний так, що як порушення можна трактувати будь-який матеріал.

Схожу думку висловив телеведучий та засновник інформаційного агентства APnews Василь Апасов. Він вважає, що законопроект “Про медіа” в нинішній редакції не що інше, як спроба влади створити монополію на інформаційний простір в Україні.

“Ряд норм, обмежень та правил будуть реалізовувати модель роботи медіа, в якій право голосу буде про наближених до влади ЗМІ, улюбленців. Ну й точно, що це все не про свободу слова. В останні роки, в Україні, стало модно все порівнювати з РФ. З питання свободи слова у нас завжди били на те, що в Україні вона є, а в Росії закручені гайки. Але тільки якщо наші сусіди пішли по шляху контролю інформаційного простору, шляхом частки держави в ЗМІ (навіть опозиційний “Ехо Москви”, належить на 60%, якщо не помиляюся, Газпром медіа), то в Україні вирішили просто закрутити гайки та ввести тотальну цензуру”, – зазначив Апасов.

Головний редактор видання “Фокус” Олексій Газубей вказав на ще один спірний момент в документі, який стосується блогерів, а саме їх прирівнювання до ЗМІ.

“У законі йдеться про те, що навіть простий користувач інтернет буде вважатися онлайн-медіа, якщо регулярно поширює інформацію в текстовій, аудіовізуальної або іншій формі. Тут закладена небезпека грандіозного удару по свободі слова. Хто та як буде визначати регулярність поширення контенту? Новинний він, висловлює особисту думку або взагалі “про котиків”? Для всіх таких історій є суд. Порушив блогер закон – на нього потрібно подати в суд. А не заздалегідь маркувати його, як небезпечного”, – зазначив Газубей.

У свою чергу глава Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко впевнений, що до тих пір, поки Нацрада складається з членів, яких призначає президент і Верховна Рада, то від нього не варто чекати об’єктивності.

“Поки медіарегулятор – Нацрада з питань телебачення та радіомовлення – не буде незалежним, то ми будемо говорити, що такий регулятор, половина членів якого призначаються указом президента, а половина Верховною Радою, більш чутливий до бажань та потреб влади, ніж до суспільних потреб. Ми не готові на істотне розширення функцій Нацради на сектор друкованих ЗМІ та онлайн. В даному законопроекті є норми, які полегшують Нацраді накладення штрафів, розпоряджень, а також вилучення ліцензії. Крім того, скасували судовий збір для Нацради, якщо її представники підуть до суду тощо”- розповів глава НСЖУ.

Також він зазначив, що законопроект у нинішній редакції може стати інструментом цензури та переслідування “не таких” журналістів.

“Якщо в Нацраді сиділи б ангели, то можливо вони би скористалися цим законопроектом на благо, але ми живемо в Україні, тому звертаємо увагу на ті загрози, які бачимо”, – підсумував Томіленко.

Поділ на “своїх” та “чужих”

Ярослав Жарєнов вважає, що влада хоче змусити журналістів з “тремтячими колінами” виконувати їхні забаганки, але робота журналіста полягає в неупередженому висвітленні подій.

“Офіс президента намагається штучно отримати контроль над медіа, а ті, з якими не вийде домовитися, поставити в жорсткі рамки. Звичайно, є частина ЗМІ, досить лояльно ставляться до влади, але робота журналіста полягає в неупередженому висвітленні новин та процесів, що відбуваються в країні й світі. Буквально днями Андрій Єрмак в інтерв’ю The Washington Post сказав, що вони хочуть прирівняти публікацію розмов чиновників до кримінальних злочинів. Створюється враження, що ні Зеленський, ні Єрмак, ні Тимошенко не розуміють, в якому світі вони знаходяться. Інформація поширюється з колосальною швидкістю, шляхів поширення просто маса. А нам пропонують зареєструватися в спеціальному реєстрі медіа та тоді нібито журналісти матимуть доступ до прес-конференцій та іншого. У схемі ОП журналісти з тремтячими колінами приходити до представників влади та виконувати їхні забаганки, бо не дай Бог що – відразу штраф, а потім й взагалі реєстрацію знімуть”, – пояснив головний редактор сайту “Факти”.

Водночас він зазначив, що законопроект “Про медіа” в нинішній редакції спонукає журналістів критичніше ставиться до влади.

“Ми не в книзі Оруелла, тому так точно не буде. Зеленський як ніхто інший повинен розуміти всю силу журналістської спільноти. Ще жодне протистояння ЗМІ проти влади не закінчувалося перемогою останніх. Зараз повторюся, велика частина ЗМІ та телеканалів досить компліментарно ставляться до роботи влади, а особистий рейтинг президента стабільно просідає. На мою думку, закон про медіа підштовхне ЗМІ більш критично ставитися до дій влади, тому електоральні рейтинги влади будуть падати й надалі. Щодо реєстрів, доступу до інформації та інше, скажу наступне – нашому виданню вкрай важко добитися коментаря або інтерв’ю від представника владної команди, й таких видань з “чорного списку” я знаю як мінімум кілька. Але це не заважає нам працювати, оскільки професіоналізм та досвід нікуди не поділися”, – підкреслив Жарєнов.

Сергій Томіленко нагадав, що документ передбачає добровільну реєстрацію, але її відсутність не скасовує санкції.

“Автори законопроекту намагаються піти від критики журналістів, блогерів та медіаекспертів внаслідок того, що онлайн-медіа будуть проходити добровільну реєстрацію. При цьому відсутність такої реєстрації не обмежуватиме Нацраду в застосуванні санкцій. Це ослаблення ні про що. У суспільстві підміняється дискусія, тому що очевидно, що розвиток нових медіа, Інтернету та онлайн-медіа досягло таких масштабів, що виникає питання регулювання онлайн-контенту, але це регулювання має відбуватися дуже акуратно. При цьому Регулятор повинен бути політично незалежним та діяти виключно в інтересах суспільства. В Україні не створено такого медіарегулатора, тому й виникає питання, що Нацрада не підходить для контролю за онлайн-медіа за визначенням”, – заявив глава НСЖУ.

Також він вказав, що журналісти не можуть сподіватися на коректну роботу Нацради, якщо сама влада не задоволена її роботою.

“У цьому році президент Зеленський та профільний комітет, де домінують “слуги народу” своїми указами й голосуваннями вже визнали, що вони незадоволені роботою Нацради за минулий рік. Якщо є факт, що влада по документах та по позиції не приймає звіт й незадоволена, тоді чому журналісти повинні бути впевнені, що Нацрада буде працювати коректно”, – зазначив Томіленко.

У свою чергу Василь Апасов вважає, що “добровільне ліцензування” призведе до поділу ЗМІ на привілейованих та інших.

“Добровільне ліцензування ЗМІ – це спроба створити привілейованих та інших. Будь-яка видача ліцензій – це корупційний ризик. Можлива ситуація, коли будуть видавати лише “своїм”, “кишеньковим”, “хто заплатить”. Людина, яка видає ліцензію, матиме повноваження вирішувати, якому ЗМІ працювати, а якому ні. А хто ця людина, чия вона? Вирішувати має глядач або читач”, – переконаний телеведучий.

За його словами, посилення контролю призведе до цензури та тиску.

“Це може призвести до того, що влада зможе швидко заблокувати невигідне ЗМІ, яке, можливо, написано або видало компрометувальний матеріал на чиновників або когось ще. А ти потім повинен йти до суду й доводити свої права. Але ваша робота буде паралізована. А з нею й люди, які не зможуть працювати та отримувати зарплату. Це елемент цензури та тиску”, – підкреслив Апасов.

Олексій Газубей вказав на небезпеку політичного тиску як на членів Нацради, так і на ЗМІ.

“Знову ж виникає питання – наскільки компетентні люди будуть визначати наявність порушення та його ступінь? Призначені президентом? Або більшістю Ради? Тоді неминучий політичний тиск. У нас виходить так: судам ми не довіряємо, розв’язувати це питання не можемо. Тому вигадаймо ще один орган контролю та заборони”, – зазначив головний редактор “Фокусу”.

Блогери = ЗМІ

Керівник сайту “Факти” наполягає на тому, щоб влада провела реальні слухання за участю представників як телебачення, так й радіо, інтернет-сайтів, газет та блогерської спільноти.

“Потрібні чіткі формулювання. Наприклад, в проекті закону йдеться про покарання за “популяризацію або пропаганду органів держави-агресора”, проте чітко це не прописано, тобто питання лежить в площині вирішення Національної ради. Зрозуміло, що Нацрада буде контролюватися з Офісу президента, а це очевидний важіль для контролю над ЗМІ шляхом штрафів, відкликання ліцензії, або й просто ультиматумів. Законопроект сирий, в цьому зізнаються мої співрозмовники на Банковій, однак вони все ж поспішають його прийняти, причому в такому вигляді, як він є. А вже потім можна буде його міняти, але процес змін можна затягнути на роки, а закон вже вступить в дію. Тому тільки консультації. Є експерти, є маса видань та телеканалів, але чомусь їх інтереси мало кого цікавлять. Чому в законі про ЗМІ не прописано, що прес-служби повинні обов’язково контактувати з усіма ЗМІ, а не з тільки обраними. Для Банкової це незручне запитання, але кого б зараз згідно з цим законом покарали, якби повторилася історія з фейковою заявою Богдана про звільнення?” – пояснив Жарєнов.

У НСЖУ також вважають, що питання блогерів необхідно допрацьовувати.

“Щодо ютуберів необхідні додаткові консультації. Нацрада не матиме варіантів впливу на YouTube в цілому або якісь інші глобальні ресурси, але не виключено, що якийсь канал, який веде блогер, як ЗМІ, або як онлайн-медіа повинно бути зареєстрованим та підпадатиме під певні санкції та незалежно від реакції самого ресурсу через український суд Нацрада може вимагати блокування такого “шкідливого” ресурсу”, – зазначив Томіленко.

Але він вказав, що всі ЗМІ очікує тотальний контроль з боку Нацради, а це значно знизить критику на адресу Регулятора.

“Як для друкованих, так й для онлайн ЗМІ – це посилення регулювання. Наприклад, Нацрада може звертатися до керівників ЗМІ з вимогою перевірити фінансову прозорість, а це означатиме, що будь-який сайт або друковане ЗМІ може отримати від Нацради припис надати абсолютно всю документацію, на основі чого може визнати непрозорою таку структуру власності, що може призвести до заборони такого ЗМІ та анулювання ліцензії. Тут з’являється більше можливостей впливати на медіа, ніж у журналістів захищати свої права. Називається законопроект “Про медіа”, а насправді скасовується ряд чинних законопроектів, які захищають свободу слова. В цьому ж законопроекті більше формальних речей та можливостей для влади впливати”, – підкреслив глава НСЖУ.

Крім того, Василь Апасов вважає, що посилення впливу Нацради на роботу інтернет ЗМІ, відео-платформ та соціальних мереж “навіть крутіше, ніж диктатура”.

“Як повинно бути: в країні є кримінальний кодекс. Всі дії, які не підпадають під статті, повинні бути вільними. Вибір засобу масової інформації здійснює глядач або читач. Журналісти повинні конкурувати професійними навичками, а не близькістю до влади. Це шлях в нікуди. Й Шарій, й Соколова мають право висловлюватися на свою аудиторію. Є кримінальний кодекс, є правоохоронці, які повинні регулювати, щоб сказане не порушувало закони. Все! Крапка. Решта вирішує глядач й ніхто більше”, – переконаний глава APnews.

У свою чергу Олексій Газубей впевнений, що як би влада не закручувала ЗМІ гайки вони все одно знайдуть шлях до своєї аудиторії.

“Сучасні медіа знайдуть шлях до читача, а на кожну цензуру знайде протидію. Якщо, звичайно, влада не захоче ввести у нас який-небудь “суверенний інтернет”. Хотілося б вірити, що боротьба за чесність не призведе до відсутності такої взагалі”, – підсумував він.

Чому мовчать телеканали?

Журналісти та головні редактори ряду інтернет-ЗМІ виступили проти законопроекту “Про медіа” в його нинішній редакції, але чомусь мовчать представники телеканалів. На думку голови НСЖУ, керівники аудіо та візуальних ЗМІ просто бояться Нацради.

“Сьогодні теле та радіоканали не критикують законопроект “Про медіа”, тому що вони вже під Насрадою та ліцензіями, тому вони не хочуть зайвий раз дражнити Регулятор, від якого залежить їх мовлення”, – переконаний Томіленко.

У свою чергу генеральний директор та популярна ведуча телеканалу ZIK Наталя Влащенко вказала, що співробітники телеканалів дійсно знаходяться під тиском Нацради та не хочуть зайвий раз сперечатися з Регулятором.

“Факт залишається фактом, що люди, які працюють на телеканалах, є офіційними представниками офіційних ЗМІ та ніхто ніколи не хотів з Нацрадою сперечатися, лаятися або заперечувати, тому що від Нацради залежить доля телеканалів. Якщо закон “Про медіа” буде проголосований, то не тільки доля телеканалів, а й багатьох ЗМІ, які, як відомо, будуть під Нацрадою”, – пояснила телеведуча.

При цьому вона вказала, що даний законопроект призведе до посилення контролю за роботою всіх, кого вважатимуть ЗМІ.

“Звичайно, це призведе до посилення контролю. Будь-яке посилення чогось веде до того, що інтерес до предмета зростає. Якщо ЗМІ будуть поставлені в ситуацію, коли не зможуть говорити офіційно, то звичайно буде рости інтерес до блогерів, до каналів в YouTube й такому іншому, а також до будь-якого натяку, сказаному на офіційних каналах. Ми ж пам’ятаємо ще радянські часи, коли багато що було заборонено говорити, тому все, що було сказано напівнатяками, приводило публіку в страшний захват та читали підтексти навіть там, де їх не було” , – підсумувала Влащенко.

Всі представники медіа, з ким нам вдалося поспілкуватися і хто давав нам коментарі, off the records твердять в один голос – законопроект “Про медіа” сирий, недопрацьований, вимагає уточнень та коментарів саме від працівників ЗМІ, яким й доведеться потім працювати за цими правилами.

Якщо документ ухвалять у нинішній редакції – це буде означати фактичну диктатуру та спробу позбутися “незручних” ЗМІ, журналістів та блогерів.

Однозначно, в такому вигляді приймати законопроект не можна. Чи почує журналістів влада – покаже час, але опускати руки й плисти за течією точно ніхто не буде. Адже ще жодна влада не змогла перемогти у війні з журналістами.