Фінальна гра для білоруського диктатора Лукашенка?

Незадовго до виборів президента в Білорусі посилюються суспільні настрої, спрямовані проти чинного правителя Олександра Лукашенка. Захід має зараз допомогти противникам режиму, вважає Александер Сікорскі.

“Психо3%”, – скандували минулого четверга, 25 червня, тисячі антиурядових демонстрантів, що сформували в центрі Мінська багатокілометровий живий ланцюг. Це гасло відсилає до результатів соцопитування, згідно з яким лише три відсотки білорусів розділяють думку свого диктатора Олександра Лукашенка про те, що пандемія COVID-19 – всього лише “психоз”. Гасло настільки розізлило Лукашенка, що він розпорядився наступного дня вимкнути мобільний інтернет по всій країні та відправив спецназівців бити йзатримувати сотні мирних демонстрантів та журналістів. Відтоді до протестувальників долучилися навіть деякі представники армії та сил безпеки, що поширили в соцмережах фотографії з логотипом “Психо3%”.

 

Західним політикам варто було б звернути на все це увагу: це найбільші передвиборні демонстрації в Білорусі за всю її новітню історію. Вони чітко демонструють, що білоруському суспільству вже набриднув авторитарний стиль Лукашенка і воно нарешті наполягає на змінах.

Горілка проти вірусу

Живість опозиції та масивні суспільні протести оголюють крихкість режиму Лукашенка. Приводом для демонстрацій став арешт найвідомішого опозиційного кандидата на виборах президента Віктора Бабарика. Йому вдалося зібрати рекордні 430 тисяч підписів для реєстрації своєї кандидатури.

Александер Сікорскі Александер Сікорскі

Крім того, протестам сприяв суспільний гнів через політику уряду під час коронавірусної кризи та, передусім, поводження з темою Лукашенка. Попри вже 60 тисяч підтверджених випадків коронавірусної хвороби – високе число як для країни з дев’ятимільйонним населенням – Лукашенко здебільшого реагував на вірус жартами. Він називав пандемію “психозом” та підбадьорював білорусів боротися з нею за допомогою горілки та походів у сауну. Уряд не дослухався до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). А Лукашенко наполіг на тому, аби до Дня перемоги 9 травня в центрі Мінська відбувся військовий парад, хоча навіть російський президент Володимир Путін був вимушений скасувати наскільки символічний захід у Москві.

 

“Складні моменти в Білорусі вже були, але вперше критика населення набирає обертів незадовго до виборів, – каже Франтишек Вечорко з білоруської редакції “Радіо Свобода”. – Лукашенко намагається переконати білорусів обіцянками стабільності, а політиків на Заході – обіцянками ставати дедалі більш антиросійським”.

Час уже назрів

Вирішальне значення має сильна європейська та американська реакція на політичні переслідування в Білорусі. Впродовж минулих років європейські політики безрезультатно намагалися порозумітися з Білоруссю. 2016 року були скасовані деякі санкції, а політики почали паломництво до Мінська, аби сфотографуватися з Лукашенком. Але це лише надало режимові Лукашенка додаткової легітимності. Впродовж от уже понад 25 років він успішно вводить в оману західних політиків: то він ластиться до Росії, то знову розвертається до Європи.

 

Час для зміни курсу вже назрів. По-перше, європейським політикам варто було б сконцентруватися на розширенні контактів на рівні громадянського суспільства. Передусім підтримки потребують незалежні журналісти та неурядові організації, які інформують та підтримують білорусів всередині країни.

Розумні санкції

По-друге, загальні економічні санкції переважно не мають ефекту, але санкції проти чиновників працюють. “Розумні” санкції та списки на кшталт американського “списку Магнитського” (закону, який запровадив 2012 року санкції США проти обраних осіб у Росії, які вчинили серйозні порушення прав людини чи були глибоко замішані в корупції), в змозі змусити чиновників утриматися від участі в порушеннях прав людини, якщо на кону стоять їхні лижні відпустки в Швейцарії та лондонські квартири.

По-третє, добрий приклад можуть показати компанії, якщо відмовляться допомагати режиму в Білорусі, доки там не відбуватимуться політичні реформи. Приміром, у минулому європейські банки на кшталт французького BNP Paribas чи Royal Bank of Scotland відмовлялися купувати випущені Білоруссю облігації державного займу. Цю стратегію можна розширювати.

Імовірно, Лукашенко виб’є собі шостий термін на посаді президента, але масштаби нинішніх протестів демонструє, що його правління добігає кінця. Політики Європи повинні зараз продемонструвати солідарність із сотнями політичних в’язнів та журналістів, які мучаться в білоруських тюрмах. Невдоволення народу зростає, тож у майбутньому в Лукашенка навряд чи вже все виходитиме так просто.

Александер Сікорскі – політолог, стипендіат фонду Human Rights Foundation у Нью-Йорку.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.