У 1671 РОЦІ СУЛТАН-УКРАЇНЕЦЬ МЕГМЕД IV ОГОЛОСИВ ВІЙНУ КОРОЛЕВІ-УКРАЇНЦЕВІ МИХАЙЛУ КОРИБУТУ ВИШНЕВЕЦЬКОМУ!

У 1671 РОЦІ СУЛТАН-УКРАЇНЕЦЬ МЕГМЕД IV ОГОЛОСИВ ВІЙНУ КОРОЛЕВІ-УКРАЇНЦЕВІ МИХАЙЛУ КОРИБУТУ ВИШНЕВЕЦЬКОМУ!
Як відомо, султана Мегмеда Авджи народила українка. Так само і Михайло Корибут походив з українського шляхетського роду Вишневецьких. Але, уявіть – вони воювали між собою!

Ось як це трапилося.

Укладення Андрусівського перемир’я 1667 року між Варшавою і Москвою не змусило турків відмовитися від непереборного прагнення оволодіння українськими землями, а навпаки – підштовхнуло Османів до більш рішучих дій . Перед поляками Висока Порта поставила необхідність вибору: або відмовитися від Правобережної України, або ж розпочнеться війна. Відразу ж після завершення війни з Венецією на Середземному морі восени 1669 року, Стамбул почав готувати свої військові сили для походу проти Речі Посполитої. 10 грудня 1671 р. султанський посол чавуш Агмед вручив польському королю Міхалу Корибуту Вишневецькому офіційне повідомлення про оголошення війни. Турецький дипломат повторив висловлювання свого великого візира й заявив королеві, що українці прийняли зверхність короля за умови шанування їхніх прав, а польський володар не дотримався своїх обіцянок сюзерена і тому “понад 30 років вже не є справжнім паном України” . Разом з тим, наголошував турок, кожний народ може схоронитися “під опікою” султана Османської імперії, маючи на увазі Україну, яка тоді перебувала під владою гетьмана Війська Запорозького Петра Дорошенка.

У 1672 р. багатотисячна турецька армія на чолі з самим султаном увійшла до Правобережжя й оволоділа територією Західного Поділля, що було закріплене статтями Бучацького миру 1672 р. між Стамбулом і Варшавою. Через чотири роки, після підписання у 1676 р. чергового турецько-польського перемир’я у Журавно, Мегмед ІV вже планував здійснити походи з метою завоювання Львова і Києва. З огляду на різні причини вони не відбулися, але влітку 1677 та 1678 рр. багатотисячна армія Османської імперії штурмувала й вщент зруйнувала столицю Українського гетьманства Чигирин. Оволодіння цим старовинним містом, згідно із визначенням історика Бориса Флорі, розглядалося турками як своєрідний символ влади над усією Україною .

Одночасно Висока Порта змусила Річ Посполиту підписати додаткові пункти до попередньо укладеного між ними Журавненського миру 1676 р., які зобов’язували польського короля не надавати допомоги ворогам султана у випадку їхнього нападу не тільки на Туреччину, але й на Трансільванію.
Зображення: Журавненська битва 1676 року. Картина сучасника; 2) Король-українець Михал Корибут; 3) Султан-українець Мегмед IV Авджи.
Автор: доктор наук Тарас Чухліб