Починається плач про поширення коронавірусу на окупованих територіях Донбасу

Починається плач про поширення коронавірусу на окупованих територіях Донбасу. Спочатку відповідну заяву оприлюднили «правозахисники». Тепер омбудсмен Денисова виявляє високу обізнаність щодо кількості хворих і про відсутність тестів на COVID-19 в ОРДЛО.

Чує серце, що вже дуже скоро Зеленський виявить турботу і накаже везти хворих звідти сюди. Хороша «фішечка». І Путіну сподобається.

Одна деталь. «Правозахисники», які накручують цю тему, свого часу агресивно атакували закон від 18 січня 2018 року (про тимчасово окуповані території) і всі попередні проекти на цю тему. Тоді «правозахисники» навпаки вимагали пом‘якшення режиму на лінії розмежування: дозвольте безперешкодно возити будь-які вантажі в Крим і звідти, приберіть на КПВВ зайву бюрократію, відновіть залізничне сполучення з Донецьком та Луганськом і таке інше.

Те, що Єрмак переконає Зеленського зробити такий широкий жест, чомусь немає сумнівів.

Перед тим, як незабаром ухвалювати таке рішення, хай президент дасть собі відповідь на кілька запитань.

Перше. Захист війська від недуги, а особливо хлопців і дівчат на передку, вже добре пропрацювали?
Друге. На невідкладну і адекватну допомогу держави точно можуть розраховувати всі наші громадяни у найвіддаленіших закутках країни і в прифронтових районах?
Третє. Ми точно впевнені, що Україна має все необхідне і в достатній кількості для гідної відсічі вірусу та для подолання економічних наслідків?

Зараз влада має закликати міжнародне співтовариство спрямувати на окуповані території всю необхідну допомогу, аби захистити тамтешнє населення, бо Росія порушує свої обов‘язки. Захист здоров‘я мешканців ОРДЛО – це передусім клопіт окупанта, який здіснює контроль над цими територіями. Так визначає міжнародне право.

Україна, зі свого боку, забезпечить безперешкодний транзит обладнання, лікарів і медикаментів для ОРДЛО. Омбудсмен Денисова, до речі, вже звернулася до відповідних міжнародних організацій. В цьому напрямку треба працювати й надалі. І жодних «фішечок». Не той час і не ті обставини.

Михайло Басараб