ФІЛЬМУ “ЧЕРКАСИ” БРАКУЄ ЖОРСТКОСТІ

Те все, що ми хочемо зробити кращим, ми повинні нещадно критикувати. Мова зараз піде про українське кіно, конкретно про фільм “Черкаси”, який нещодавно вийшов.

Не відкриваючи спойлер для тих, хто його ще не дивився, варто зазначити те, що фільм відверто демонструє слабкість українських моряків. Слабкість не лише суто військову, а й слабкість характеру. Моряк, який пішов на службу не тому, що любить пригоди або любить воювати, а лиш тому, що в селі не було роботи. Моряк, який із нажаханим виразом обличчя дивиться на краще озброєного російського моряка. Моряк, що намагається водометом “побороти” противника, озброєного автоматом. Усе це – зовсім не той образ українського Моряка, який варто культивувати. Фільм про те, як половина екіпажу корабля переходить на бік ворога – не той фільм, який варто поширити.

Опоненти можуть заперечити: “Але ж фільм показує те, що було насправді! Війну треба бачити такою, як вона є”. Справді, здача українського флоту в березні 2014 – вкрай ганебна сторінка в українській історії. Але, для того, щоб “показувати те що було і як було” – для цього є документальні фільмі. І новини. Задача документалістити, будь-якої – поінформувати нас про певні події чи розкрити якусь тему. Художній фільми (так само як і художня література) – це не те саме, що й документалістика.

Художній фільм (як і художня література) – це мистецтво. А мистецтво – вміння зобразити і передати нам щось, якусь ідею, почуття, думку, враження, настрій. Живопис відрізняється від фотографії саме вмінням художника передати щось, чого не передасть фотографія. І тому художній фільм не конче повинен показати “як це було”. Його задача – засобами кінотехніки зобразити щось. Це може бути мужність вояка, його складна доля, в тому числі життєва. Фільм повинен показати нам, за що ми повинні цінувати наших солдат і моряків. А когось, можливо, фільм навіть вмотивує піти воювати, чи хоча б служити.

А які думки та емоції викликає фільм “Черкаси”. Сторонній глядач, не українець, швидше почне захоплюватись нашими ворогами, а не нами! Фільм і близько не викликає того захоплення воїнським духом, що японський фільм «За тих, кого ми кохаємо» [1]. В Україні досі ще не зняли воєнного фільму, рівня тим трьом, про які я писав нещодавно [1]. Однак, серед того, що було знято, безперечно найкращий фільм – “Кіборги” [2]. Цей фільм добре показує мужність українських вояків і його варто популяризувати як в Україні, так і у світі, щоб про нас більше знали. Якщо у вас є друзі за кордоном, які хочуть щось знати про України, то порадьте їм “Кіборгів”!

Осип Блакитний