той за Вчора, а той за Сьогодні…

У совковий час ми вивчали у школі історію з двох книжок – з товстої, яку проходили поширено розділ за розділом чимало років – це була Історія СРСР і тоненьку, на ознайомлення з якою було мало часу – історію УРСР.

В історії СРСР ми ретельно вивчали дещо змінену під “класовий підхід” історію “наших” російських царів та імператорів, перемогу вжср (великої жовтневої соціалістичної революції) та успіхи соціалістичного будівництва з метою побудови комунізму.

В історії УРСР нас коротко повторно знайомили із Київською Руссю як колискою трьох братніх народів, дещо наголошували на козацькому періоді як часі боротьби із польськими загарбниками і переходили до комуністичного будівництва.
Тобто, історію України справжню нам не викладали.

Ось і по сьогодні ці книжки – велика, на кілька років вивчення, фактично історія похвальби російського імперіалізму та шовінізму і коротенька, класово підфарбована історія схвалення російського колоніалізму у різних формах в Україні – ці книжки як дві історії борються між собою.

Одна книжечка ніяк не може визволитися до кінця, навіть прийшла до українсько-російської визвольної війни, а друга книжка ніяк заново не спромогається проковтнути Україну і розвязала проти неї окупаційні операції.

Зеленський вихований на книжці про СССР і для нього є рідною саме ця історія. Для нього, його оточення, для більшості слуг народу, для “діячів” ОПЗЖ, Партії регіонів (не кажу вже про Симоненка й КПУ) є тільки одна Україна – совєтская як частина Совєтського союзу або ж путінської Росії.

Вони, наприклад Кернес із Трухановим, Єрмак із Медведчуком не знають і не хочуть знати України козацької, тим більше шляхетської, ні Куліша з Шевченком, тим більше “галічаніна” Франка, Петлюру, не кажучи вже про Коновальця, Бандеру і Шухевича.

І електорат, вихований на цих книжках, на який спирається пята колона малоросії-новоросії, також носить в собі різні бачення майбутнього України.

Я у Сосюри 100 років тому:
“… два Володьки було у мені,
що змагались на грані безодні:
той за Вчора,
а той
за Сьогодні…”.
Тільки Україна це завжди і вчора, і сьогодні, і завтра, а СССР і малоросія це вчора назавжди.

Сергій Жижко