Історія грошей

Історія грошей тісно пов’язана з розвитком економічного і політичного життя суспільства. З найдавніших часів люди починали обмінюватися різноманітними предметами.

Поступово виявилося, що набагато зручніше встановити загальний еквівалент вартості різних товарів. У різних народів їм могли бути худоба, красиві морські раковини, вироби з металу, каменю, хутра. Однак необхідно було щось універсальне, довговічне і зручне, що б не займало багато місця і одночасно досить коштовне.

Вже в ІІ тисячолітті до н.е. у Древньому Єгипті використовують як гроші золоті кільця, а в країнах басейну Егейського моря – мідні злитки, що мають форму бичачої шкіри.

Винахід монет – шматочка металу визначеної ваги з зображеннями або написами, що є засвідчувальними, – вчинилося майже одночасно (у першій половині VІІ ст. до н.е.) у двох сусідніх регіонах – на західному узбережжі Малої Азії (у Лідійскому царстві ) і в Греції (на острові Егіна).

Походження слова “монета” пов’язане з ім’ям Юнони Монети – дружини Юпітера (за римською міфологією – царя неба і землі).

Після перемоги Риму над Пирром (царем епирським) було вирішено карбувати гроші тільки в храмі Юнони Монети.

В античну епоху карбування і лиття монет поширилося на величезному просторі від Європи до Індії.

Зовсім незалежно від Європи з’явилися литі мідні монети в Китаї, де їхній традиційний вид (плоский кружок із квадратним отвором у центрі, навколо якого розміщалися ієрогліфи) зберігся до початку ХХ століття

З розширенням обміну для виконання функції загального еквівалента найбільш зручними виявилися шляхетні метали – золото і срібло. Вони дуже швидко стали витісняти з обігу всі види неметалевих грошей.

Домонгольська Русь не знала слова “гроші”, найбільш давнім вираженням грошей як еквіваленту обміну була худоба, а пізніше шкіри звірів. Дійсно, у давньоруських джерелах говориться і про такі грошові одиниці, як куна (куниці), векша (білка), різана, ногата тощо. Шматки шкіри або хутра були монетними знаками в міновій торгівлі.

Поступово хутра витіснялися з грошового обігу металевими монетами. Оскільки Давня Русь не мала у своєму розпорядженні вітчизняних джерел дорогоцінних металів, то в торгівлі широко використовувалися іноземні монети. Спочатку це були римські срібні монети, але виняткову роль зіграли монети східного походження – дирхеми Арабського халіфату, що ввозилися купцями по Волзі. У XІ-XІІ ст.ст. були поширені візантійські срібні міліарисії, а також золоті і мідні монети. У той же час через Великий Новгород увозилися динарії, що карбувалися в Європі.

Поряд з іноземною монетою на Русі в обігу знаходилися також злитки і шматки срібла, що до XІ ст. придбали стандартну форму, стійку вагу (160 гр. київські і 200 гр. – новгородські ) і стали називатися “гривнями”.

Назва злитку “гривня” походить від шийного срібного обруча, що був прикрасою.

Перша власна російська карбована монета з’явилася в царювання Володимира Святославовича. Були викарбувані золоті монети (златники) з написом “Володимир, а се його злато” і срібні з таким же написом тільки про “срібро”.

У XІІІ ст., у Великому Новгороді з’являється новий грошовий термін “рубль”, що поступово замінив назву новгородського срібного злитка – гривні . Срібний рубль став мірою визначеного рахунку монет, тобто рахунковим поняттям.

Згодом почалося власне карбування срібних монет у Московському, Рязанському, Суздальському і Тверському князівствах. Але в міру посилення Московського князівства, монети інших князівств витіснялися. У той час російський рубль, на ваговій основі якого здійснювалося карбування всіх монет, відповідав ліврові – найбільшій грошовій одиниці Західної Європи.

До початку XVІ ст. у Російській державі існували паралельно монетні системи московська (на більшості монет зображувався вершник з мечем) і новгородська (на яких був вершник зі списом). Саме новгородські монети в народі і прозвали “копійками”.

Потрясіння Смутного часу кінця XVІ – XVІІ ст.ст. уплинули на грошове господарство Росії. У 1610 р. Василь Шуйський, коли були вичерпані всі запаси срібла в скарбниці (на сплату шведським найманцям), почав карбувати золоті монети, що в той час було нововведенням. Були випущені золоті гроші і копійки такого ж виду і номіналу як срібні, але в 10 разів дорожчі. Однак вони майже не вживалися, тому що Москва була захоплена поляками.

В результаті золоті монети в Росії стали карбувати тільки з нагоди особливих подій у житті країни та для нагородження.

Великі нововведення з’явилися за царювання Петра І. За основу нової монетної системи були взяті мідна копійка і срібний рубль. Була введена десяткова система рахунку. Привезені з Європи нові преси сприяли якості карбування і дозволили отримувати монети чіткої круглої форми. Відкрилися нові монетні двори в Санкт-Петербурзі , Єкатеринбурзі, на монетах став карбуватися рік випуску.

За царювання Катерини ІІ з’явилися перші російські паперові гроші – асигнації. У світі паперові гроші були відомі китайцям, авторам винаходу паперу. У європейських народів паперові гроші стали друкуватися лише з XVІІІ ст. Першою була Франція. Не дивлячись на економічне фіаско Франції, її прикладові пішла Австрія, потім Прусія. І лише пізніше до них приєдналася Росія.

Наприкінці ХХ ст. з’явилися кардинально нові гроші – пластикові. Вони ідеально відповідають вимогам компактності, мінімального обсягу і поступово витісняють з обігу паперові гроші. Ну а монети…. На думку деяких економістів, вони залишаться як еквівалент надбання держави і як предмет колекціонування, вкладання засобів, накопичування багатства.

з мережі